Українські писанки: Історія

Дивні, чудові, прекрасні, чарівні, надзвичайні. Саме так висловлюються люди, коли бачать весняно-великодні писанки. Тому не дивно, що вони сприймаються, як символ України.
Писанки писали дуже давно. Тяжко встановити коли, але ми знаємо, що перші писані знаки мусіли бути символічні. Їх писали на великих журавлиних, лелечих або гусячих яйцях. Декілька гусячих писанок знайдено з Х століття.

Чому писали на яйцях? Людина найскоріше помічала птахів, які були перелетними. Вони держалися осель, Гніздилися з року в рік на своїх місцях – дахах тих же домів.

З прилетом птахів наставала весна – тепло, тому казали, що птахи приносять весну. Підглядаючи птахів, бачили, що з яйця по кількох тижнях з’являлася нова пташка. Був здогад, що яйце знає тайну природи. Округлість і колір жовтка також нагадувала сонце. Припускали, що птахи, літаючи в просторах, мають зв’язок з тілами космосу. З часом почали писати на яйцях побажанння, прохання до космічних тіл про поміч. Далеко пізніше почали з’являтись писані орнаменти.

Писання писанок з проханням стало вже традицією, яка пройшла з роду в рід, аж символами дійшла до нас.

Разом з рушниками, вишиваними сорочками писанки є однією з найдавніших галузок нашого народного ужиткового мистецтва. Перше знайомство з орнаментами сучасних вишивок і гаптувань на українському народному одязі, з візерунками на рушниках, килимах, розмальованому посуді, різбляних виробах з дерева виявляє спільність з орнаментами аналогічних предметів побуту наших пращурів ще від часів трипільської культури.

На жаль, і досі більшість людей вважає їх витворами наших сучасників. Це не так. Ми лише продовжуємо використовати елементи творів давніх українців, додаючи від себе чи то якусь їх нову комбінацію, чи то нове кольорове рішення деталей, а в основі лишаються все ті ж наші прадавні орнаменти, які від початку були не окрасою, а магічними знаками заклинання, охоронцями від злих, недобрих сил, тобто оберегами. І весняно-великодні писанки щедро перенесли до нас різні прадавні знаки заклинання з дохристиянських вірувань.

Багатоорнаментальних мотивів українських писанок мають прямі паралелі з орнаментацією кераміки трипільської культури. Перш за все це орнаментація, що пов’язана з поважанням неба і небесних світил. Велике місце у колі цих уявлень займає солярна орнаментація. Так само, як і дерево, яце – саме його предивна таїна: з прозорої водички та жовтка з’являється в світ нове життя – було чи не найбільшим об’єктом культу. Різні народи світу шанували яйце і мали свою власну атрибутику його возвеличення. Яйце прикрашали і в Давньому Єгипті, Греції, Римі, стародавньому Китаї, навколо нього було створено безліч міфів, легенд й індійськими племенами Північної та Південної Америки.

Та, мабуть, жоден з народів світу не доніс до сьогодення своїх автохтонні графічні уявлення про життя так виразно, як український.

Безліч традицій пов’язаних з писанками було у повсякденному житті:

  • Навесні, як починалися польові роботи, газда брав з собою в поле розмальоване яйце. Яйцем гладив у груди коней, волів чи корови – щоб їм хоміт чи ярмо не муляло груди. Потім це яйце клали у борозну і приорювали – щоб вийшов багатий урожай.
  • При будуванні нових будинків клали до усіх чотирьох кутів натуральні яйця або писанки, залежно від того, в яку пору року приступали до будування. Вони охороняли дім від злих духів, пожеж, блискавок та інших напастей.
  • Як дівчина виходила заміж, то до вінчання брала з собою яйце. Повертаючись з церкви додому, на порозі випускала яйце з-під спідниці і примовляла стиха: “Щоб так легко родила-м дитину, як тото яйце випало!”
  • Шкарлупиння з писанок ніби допомагало в хворобах – було засобом лікування.

То ж – сире розписане яйце – поняття життя, що в подобі курчатка проривається крізь лушпинку, в християнському розумінні стає символов воскресіння Христа, який поборовши печать гроба, дарує людству вічне життя. Подібно, знаходять свою інтерпретацію всі символи на українській писанці.

Як визрiю, як вимрiю
На себе шлюбнi шати,
Я вилечу iз вирiю
Вам весну приношати.
Курли, курли, веселики,
Летiте,чорногузi –
На бджiлоньки, на джмелики,
на дiтки голопузi!
Гей, Леле, Леле, Лелечко…
Ясна пора лелеча!
На цвiтень, на веселлячко
Рости собi, малеча!
Аби тобi з роси-з води,
Аби тобi не мiлко…
А ти мене в танок веди
Та й виведи… ягiлку…
Ягiлочка-гагiлочка –
На гори i долини!
Я – пiсенька… Я писанка…
Колисонька Вкраiни.
                     Iрина Вовк.