Українські писанки за технікою виконання діляться на “крашанки”, “мальованки”, “дряпанки”, “крапанки” і “писанки”.
“Крашанки” або галунки – це одноколірні фарбовані яйця.
“Мальованки” – розписували пензлем.
“Дряпанки” – продряпували пофарбоване в один колір яйце тонкою колкою (раніше кісткою риби).
“Крапанки” – обльопували яйце краплями воску перед зануренням його у фарбу (здебільшого крапанки мали декілька яскравих плям на темному тлі).
Що ж стосується “писанок”, то техніка її виконання відрізняється від інших, більш складна, складається із декількох етапів. Техніка розпису писанок – ВОСКОВА.
Сьогодні, майстри, які займаються розписом, використовують анілінові барвники для вовни. В минулому ж використовували ті барвники, які можливо було виготовити в домашніх умовах – рослинні. Вони мали і більшу кольорову насиченість, і світлостійкість, у порівнянні з аніліновими. У кінці ХІХ – на початку ХХ ст у розписі писанок зустрічається жовтий, оранжевий, червоний, вишневий, чорний кольори, рідше зелений та фіолетовий.
Малюнок наводиться за допомогою спеціального інструменту “писака”, що складається з дерев’яного плаского патичка-тримача, з одного кінця якого закріплена конусоподібна металева трубочка. У неї, як у лієчку, і набирається розтоплений віск, необхідний для розпису.
Наступний процес – це пофарбування яйця у самий світлий із задуманих барвників, частіше всього це жовтий. Наступна обводка воском закриває ті місця, де має залишитися жовтий колір, після чого яйце знову опускають у більш темну фарбу. Кількість майбутніх кольорів визначає орнаментальна задумка автора.
Спочатку проводяться тоненькі смужки розтопленого воску, вони розмічають малюнок майбутньої писанки. Це найбільш відповідальний момент: перший контур визначає все майбутню орнаментику писанки. Її часто ділять на ряд вертикальних, горизонтальних а часто і діагональних смуг. Залежно від варіанта, вони створюють різноманітні композиції, що органічно вписуються у форму яйця. Під лініями першої розмітки воском зберігається білий колір самого яйця
Коли фарби готові, починається безпосередньо підготовка до самого розпису. Щоб віск був постійно гарячим, раніше його тримали у невеликому горщику на жевріючих вуглях, або підігрівали писальце на свічці. Зараз використовують різноманітні електричні нагрівачі. Зазвичай писак тримають правою рукою, не міняючи його положення, а яйце повільно повертають у потрібному напрямку.
Коли писанка розписана повністю і покрашена в усі потрібні кольори, її звільняють від воску. Яйце злегка підігрівають біля вогню, і обережно, щоб не тріснуло, м’якою тканиною знімають гарячий віск. Найбільше враження справляє якраз цей процес, коли з темного, у воскових розводах яйця, з’являється чудовий сонячний орнамент. Дякуючи залишкам воску, писанка набуває легкого матового блиску.
Щоб зберегти культуру писанки, її стилеві форми, треба з повагою ставитися до її традицій, до джерел і розвитку її символів, висловлених орнаментами. Треба пам’ятати, що писанка – це твір народу, сотень його поколінь і вицвіт думки і серця тисячоліть його життя, його культури.